Поезії

Галілея

Борис Захаров

Не перехрещуються стежки і алеї -
згорнувся простір в безліч краєвидів.
Цвіркочуть камені у горах Галілеї,
а може зорі, що у небі хтось розкидав.

Виття шакалів, тріск вогню, води дзюрчання,
південний Місяць крізь діру печери,
кущі, колючки, вітру колихання
І таємниця іншої Вечері.

Не перехрещуються стежки і дороги -
згорнувся простір, втомлений від спеки,
коли рукою тут дістати Бога –
Він близько, поряд і такий далекий.

У фокусі часу

Я бачила світло близьке і далеке водночас,
іздалеку голос тихенько сказав мені Слово.
Ніжність до ніжності, тіло до тіла, любов до любові,
вічність до вічності – знову і знову.

І чути, як дихає час ритмічно, неспішно,
споглядає він нас, його очі скляні та безводні.
Простягни мені у вікно свою ягоду, вишне,
прямо в кімнату, з нічної безодні.

Дивлюсь на ікони і бачу я в них своїх ближніх:
ось риси мами, ось чоловіка і доні.
Простягнула мені у вікно свою ягоду вишня,
прямо в кімнату, з нічної безодні.